Словник української мови (1927)/заіржавіти
| ◀ зазуля | Словник української мови З заіржавіти |
заіржати ▶ |
|
Заіржа́віти, вію, єш, гл. Покрыться ржавчиной, заржаветь. Була колись правда, та заіржавіла. Посл.
| ◀ зазуля | Словник української мови Борис Грінченко З заіржавіти |
заіржати ▶ |
|
Словник української мови — З
заіржавіти
Борис Грінченко
1927
Заіржа́віти, вію, єш, гл. Покрыться ржавчиной, заржаветь. Була колись правда, та заіржавіла. Посл.