Словник української мови (1927)/зблудити
| ◀ збліднути | Словник української мови З зблудити |
зблужатися ▶ |
|
Зблуди́ти, джу́, диш, гл. 1) Заблудиться, сбиться с дороги. Широкая доріженька, коли б не зблудити. Чуб. V. 880. 2) Ошибиться. Присвідчиш ти мені, що мене любиш, запевне тим серцем нігди не зблудиш. Чуб. V. 137.