Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/збудь-вік

Матеріал з Вікіджерел

Збу́дь-вік, ка, об. Отживший, очень старый, дряхлый от старости. Перша збудь-вік Пріська Чирянка, змолоду не раз сиділа в куні, позводила на той світ аж трьох мужиків. Кв. II. 87.