Словник української мови (1927)/звеліти
| ◀ звеличувати | Словник української мови З звеліти |
звеніти ▶ |
|
Звелі́ти, лю́, ли́ш, гл. Велеть, приказать. Звеліла мені мати ячменю жати. Чуб. III. 249.
| ◀ звеличувати | Словник української мови Борис Грінченко З звеліти |
звеніти ▶ |
|
Словник української мови — З
звеліти
Борис Грінченко
1927
Звелі́ти, лю́, ли́ш, гл. Велеть, приказать. Звеліла мені мати ячменю жати. Чуб. III. 249.