Словник української мови (1927)/звичайний

by Борис Грінченко

◀ звичайненький

Словник української мови Борис Грінченко З звичайний

звичайність ▶

Київ: Горно, 1927

Звича́йний, а, е. 1) Обыкновенный. 2) Вежливый, приличный. Була звичайна, поважала людей і гріха боялась. Хата, 166. Труби на пса — на чоловіка звичайне слово. Ном. № 3500. Ум. Звичайне́нький.