Словник української мови (1927)/звичений
| ◀ звичайно | Словник української мови З звичений |
звичити ▶ |
|
Зви́чений, а, е. Приученный. У неї погано діти звичені. Черниг. у. Вони до сього звичені. МВ. (О. 1862. III. 52).
| ◀ звичайно | Словник української мови Борис Грінченко З звичений |
звичити ▶ |
|
Словник української мови — З
звичений
Борис Грінченко
1927
Зви́чений, а, е. Приученный. У неї погано діти звичені. Черниг. у. Вони до сього звичені. МВ. (О. 1862. III. 52).