Словник української мови (1927)/звичний
| ◀ звичме | Словник української мови З звичний |
звично ▶ |
|
Зви́чний, а, е. 1) Привычный. До роботи не звичний. Рудч. Ск. II. 62. 2) Обычный. Кожне стало оглашати звичний подарунок (на весіллі). Мкр. Н. 37.
| ◀ звичме | Словник української мови Борис Грінченко З звичний |
звично ▶ |
|
Словник української мови — З
звичний
Борис Грінченко
1927
Зви́чний, а, е. 1) Привычный. До роботи не звичний. Рудч. Ск. II. 62. 2) Обычный. Кожне стало оглашати звичний подарунок (на весіллі). Мкр. Н. 37.