Словник української мови (1927)/зволікатися

by Борис Грінченко

◀ зволікати

Словник української мови Борис Грінченко З зволікатися

зволок ▶

Київ: Горно, 1927

Зволіка́тися, ка́юся, єшся, сов. в. зволокти́ся, чу́ся, че́шся, гл. 1) Подниматься, подняться с трудом, вставать, встать с трудом. Довго спав на сіні в клуні, аж над вечір зволікся і потяг до церкви. Гринч. *2) — з чим. Медлить, мешкать. І справді нічого зволікатись. Тобіл. «Суєта».