Словник української мови (1927)/звірчувати
| ◀ звірча | Словник української мови З звірчувати |
звірчуватися ▶ |
|
Зві́рчувати, чую, єш, сов. в. зверті́ти, рчу́, ти́ш, гл. 1) Скручивать, скрутить. Усі на його і напали, на смерть звертіли і зім'яли. Котл. Ен. 2) Соединять, соединить две доски, планки и пр., просверлив дыры и вставив в них соединительные шипы. Канев. у.