Словник української мови (1927)/згарь

by Борис Грінченко

◀ згарцювати

Словник української мови Борис Грінченко З згарь

згарятина ▶

Київ: Горно, 1927

Зга́рь, рі, ж. 1) Гарь. Ти хоч би згарь з люльки видовбав. Полт. 2) Пригарь в водке. Пінної без згарі сім відерок опалила суще коропської. Мкр. Н. 20. 3) Выгоревший лес. Кози пасуть у згарах — вигорілих лісах. Шух. I. 211. 4) Искры, отлетающие при ковке железа. Волч. у. (Лободовск.).