Словник української мови (1927)/згнітити
| ◀ згнилий | Словник української мови З згнітити |
згнічувати ▶ |
|
Згні́чувати, чую, єш, сов. в. згніти́ти, чу́, тиш, гл. 1) Сжимать, сжать, сдавливать, сдавить. Оживає згнічений морозом, непозичений у німця, український розум. К. ХП. 2) Згніти́вши се́рце. Скрепя сердце. Все переймав, згнітивши серце, чого там його учено. К. Д. Серце. 18.