Словник української мови (1927)/згнічувати
| ◀ згнітити | Словник української мови З згнічувати |
згноїти ▶ |
|
Згні́чувати, чую, єш, сов. в. згніти́ти, чу́, тиш, гл. 1) Сжимать, сжать, сдавливать, сдавить. Оживає згнічений морозом, непозичений у німця, український розум. К. ХП. 2) Згніти́вши се́рце. Скрепя сердце. Все переймав, згнітивши серце, чого там його учено. К. Д. Серце. 18.