Словник української мови (1927)/згрішати
| ◀ згріти | Словник української мови З згрішати |
згромадження ▶ |
|
Згріша́ти, ша́ю, єш, сов. в. згріши́ти, шу́, ши́ш, гл. Согрешать, согрешить. Чоловік що ступить, то згрішить. Ном. № 99. Коваль згрішив, а шевця повісили. О. 1862. X. 34.