Словник української мови (1927)/згідливий
Зовнішній вигляд
◀ згіддя | Словник української мови З згідливий |
згідний ▶ |
|
Згі́дливий, а, е. 1) Пригодный, полезный. Вона згідлива, нею підкурюють корову, як захвора. ХС. IV. 56. Се зілля згідливе: його п'ють од кашлю. Волч. у. 2) Покладистый, сговорчивый, миролюбивый.