Словник української мови (1927)/здекретувати

by Борис Грінченко

◀ здекретовувати

Словник української мови Борис Грінченко З здекретувати

здекутник ▶

Київ: Горно, 1927

Здекрето́вувати, вую, єш, сов. в. здекретува́ти, ту́ю, єш, гл. Определять, назначать. Яку б кару ледачому пакостникові здекретувати? К. ЧР. 272.