Словник української мови (1927)/здекутник
Зовнішній вигляд
◀ здекретувати | Словник української мови З здекутник |
здекуційник ▶ |
|
*Здеку́тник, ка, м. Чиновник, взимающий налоги. Моя річ стягнути податок, а не хочеш дати, — здекутника вишлю. Франко.