Словник української мови (1927)/здичавіти
Зовнішній вигляд
◀ здичавіння | Словник української мови З здичавіти |
здичалий ▶ |
|
Здича́віти, вію, єш, гл. = Здичі́ти. Кота як завезти в ліс, то він зовсім здичавіє і не приступайсь до його. Волын. г. Здичавів хлопець. Св. Л. 158.