Словник української мови (1927)/здичіти
| ◀ здичання | Словник української мови З здичіти |
здіб ▶ |
|
Здичі́ти, чі́ю, єш, гл. Одичать. Здичіли гуси, що й додому не хтять. Каменец. у. Здичіє свиня в лісі, що горе й додому загнати. Каменец. у.
| ◀ здичання | Словник української мови Борис Грінченко З здичіти |
здіб ▶ |
|
Словник української мови — З
здичіти
Борис Грінченко
1927
Здичі́ти, чі́ю, єш, гл. Одичать. Здичіли гуси, що й додому не хтять. Каменец. у. Здичіє свиня в лісі, що горе й додому загнати. Каменец. у.