Словник української мови (1927)/здичання
| ◀ здичалий | Словник української мови З здичання |
здичіти ▶ |
|
*Здича́ння, ня, с. Одичание. Вони докоряли одне одлому найменчу вину… докоряли за байдужність, свою самотність, здичання в болоті життя. Коцюб.
| ◀ здичалий | Словник української мови Борис Грінченко З здичання |
здичіти ▶ |
|
Словник української мови — З
здичання
Борис Грінченко
1927
*Здича́ння, ня, с. Одичание. Вони докоряли одне одлому найменчу вину… докоряли за байдужність, свою самотність, здичання в болоті життя. Коцюб.