Словник української мови (1927)/здобишник
| ◀ здобичній | Словник української мови З здобишник |
здобіль ▶ |
|
Здоби́чник и здоби́шник, ка, м. Разбойник, хищник. Рудч. Чп. 100. Ой як взяли наші чумаченьки з-під байраку виходити, ой як узяли вражі здобишники частом до нас доїздити. Нп.