Словник української мови (1927)/здобіль
Зовнішній вигляд
◀ здобишник | Словник української мови З здобіль |
здобритися ▶ |
|
Здо́біль, нар. В изобилии. І корсеток здобіль, і плахот, і спідниць… Всього в мене здобіль. Скриня як налита. Г. Барв. 227.