Словник української мови (1927)/здобріти
Зовнішній вигляд
◀ здобритися | Словник української мови З здобріти |
здобуваний ▶ |
|
Здобрі́ти, рі́ю, єш, гл. 1) Подобреть. 2) Удовольствоваться, удовлетвориться. Рудч. Ск. II. 86. Здобрій тим, що тобі волость присудила. Левиц. КС. 170.