Словник української мови (1927)/злиденник
| ◀ злиденний | Словник української мови З злиденник |
злиденність ▶ |
|
Злиде́нник, ка, м. = Злида́рь. Ото злиденник! Ном. № 2880. Г. Барв. 455, 357. Шкода про се казати, щоб із злиденником та безземельником дочку мені звінчати. К. МБ. X. 4.