Словник української мови (1927)/злупати
| ◀ злукто | Словник української мови З злупати |
злупити ▶ |
|
Злупа́ти, па́ю, єш, гл. 1) Грабить. Церков злупали, Христа взяли. Чуб. III. 349. 2) Сковырять, сколоть, снять слой. Сяде на спід крохмаль, а він його злупа, наллє води та змиє. Лебед. у.