Словник української мови (1927)/злупити
| ◀ злупати | Словник української мови З злупити |
злупитися ▶ |
|
Злупи́ти, плю́, пиш, гл. Содрать, слупить, ободрать. Тільки в тебе худобоньки, що сива кобила: тую злупив, жупан купив. Чуб. III. 161. Та він би з рідного батька злупив. Ном. № 4828.