Словник української мови (1927)/злюбитися

by Борис Грінченко

◀ злюбити

Словник української мови Борис Грінченко З злюбитися

злюдніти ▶

Київ: Горно, 1927

Злюби́тися, блю́ся, бишся, гл. 1) Полюбить (взаимно). Злюбилася дівчинонька з другим козаком. Чуб. V. 204. 2) Понравиться. А більш за те їй не злюбився, що, бачиш, в Трої народився. Котл. Ен. II. 10.