Словник української мови (1927)/змарніти
Зовнішній вигляд
◀ змарнілий | Словник української мови З змарніти |
змарнований ▶ |
|
Змарні́ти, ні́ю, єш, гл. Исхудать. Невістка скаржиться, а на лиці не змарніла. Ном. № 6899. За довгий час змарнів, борода одросла. Рудч. Ск. II. 162.