Словник української мови (1927)/змовини

by Борис Грінченко

◀ змова

Словник української мови Борис Грінченко З змовини

змовити ▶

Київ: Горно, 1927

Змо́вини, вин, ж. мн. 1) Уговор. І погуби їх серед ради, серед їх змовин нечестивих. К. Псал. 9. 2) Сговор. Зробили змовини, а там і весілля справили. МВ. I. 117.