Словник української мови (1927)/змурувати
| ◀ змуровувати | Словник української мови З змурувати |
змусити ▶ |
|
Змуро́вувати, вую, єш, сов. в. зму́рува́ти, ру́ю, єш, гл. Строить, построить (из камня, кирпича); соорудить. Змурував високу башту. Грин. I. 128. Оце змурував Спаса. Ном. 14223.