Словник української мови (1927)/знайомий
| ◀ знаймувати | Словник української мови З знайомий |
знайомісінький ▶ |
|
Знайо́мий, а, е. Знакомый. А пані перелякалася: то за тим знайомим шле, то за другим. МВ. II. 53. Сей звичай був не тільки між товариством і знайомими, а й між чужими. Стор. II. 181.