Словник української мови (1927)/знак
| ◀ знайтися | Словник української мови З знак |
знакімець ▶ |
|
Зна́к, ку́, м. 1) Знак. Дав же зрадник його знак їм. Єв. Мр. XIV. 44. Телятко шукаю, десь ся загубило, а червоним знаком назначено було. Чуб. V. 69. 2) Дава́ти в знаки́. Показывать вид, давать понять, обнаруживать. 3) Да́тися в знаки́. Дать себя знать. Татари й турки дались в знаки й поспільству й шляхті. К. ЦН. 208. Але ж дався він у знаки! Ном. № 2764. 4) По знаку́. Знакомый, ая, ое, известный, ая, ое. Чи по знаку кому цей Оглав білохатий? Шевч. 492. По знаку чоловік, лице по знаку. Змиев. у. 5) Що воно́ за знак? Что бы это значило? Що воно за знак, що твоя дочка приїздила в гості? Рудч. Ск. II. 67. 6) Знако́м. Видно; очевидно. Знаком, що ліпше. Вх. Зн. 22.