Словник української мови (1927)/знарядити
| ◀ знаряддя | Словник української мови З знарядити |
знаряжати ▶ |
|
Знаряжа́ти, жа́ю, єш, сов. в. знаряди́ти, джу́, диш, гл. Снаряжать, снарядить. У наряді доброго коня купувала, мене молодого в поход знаряжала. Макс. (1849), 83.