Словник української мови (1927)/знаряжати
| ◀ знарядити | Словник української мови З знаряжати |
знаскока ▶ |
|
Знаряжа́ти, жа́ю, єш, сов. в. знаряди́ти, джу́, диш, гл. Снаряжать, снарядить. У наряді доброго коня купувала, мене молодого в поход знаряжала. Макс. (1849), 83.