Словник української мови (1927)/знати
| ◀ знаскока | Словник української мови З знати |
знатий ▶ |
|
Зна́ти, зна́ю, єш, гл. 1) Знать. Хто ж в світі знає, що біг гадає! Ном. № 29. Знаю тебе, хто єси. Єв. Мр. I. 24. Десь ви не знаєте любощів ізроду. Мет. 93. *2) Сознавать. А він аж остовпів коло їх і не знає нічого, — так злякавсь. Крим. *3) — від чо́го. Знать ведовское средство против чего-н. Це такий дід, що од усього знає. Коли вночі ходить опир, то є такі діди та баби, що й од цього знають. Крим. 4) Видно, заметно. Знати, Марусю, знати, в которій вона хаті. Мет. 234. З ким стояла, говорила — підківоньки знати. Чуб. III. 112. Знати милу по личеньку, що не спала всю ніченьку. Лавр. 115. *Зна́ти па́на по халя́вах. Перенос.: Видно птицу по полету. Сл. Нік. 5) Видно. Знать не дуже добачали старі очі. Левиц. I. 2. 6) С отрицанием. Неизвестно. Не знати, щоб то значило. О. 1862. VI. 96. Не знать, де ділось. ЗОЮР. II. 34. Чоловік не знать куди і подавсь. Стор. МПр. 59. Не знать по якому говорять. Се я не знать чого злякалася. Г. Барв. 195. Последнее выражение имеет также значение: пустяка испугалась. Выражения не зна́ти що (чого́, чому́ и пр.), не зна́ти за що — значат не только неизвестно что, за что, но также имеют смысл: ничтожная вещь, маловажная причина, пустяк, из-за пустяка. Чого тобі смутитись не знать чим? МВ. (О. 1862. III. 63). Бідкається не знать чим. Ном. № 13685. Не знать за що зазмагались. 7) Знай. Будто, как-будто. Стара верба похилилась над ним, знай та ненька рідна над своїми діточками. Федьк. Пов.