Словник української мови (1927)/знатий
| ◀ знати | Словник української мови З знатий |
знатися ▶ |
|
Зна́тий, а, е. Видный, заметный. Знаті були міщане раз уже з того, що не носили шабель, — тілько ніж коло пояса: одні пани да козаки ходили при шаблях. К. ЧР. 63.