Словник української мови (1927)/знатися
| ◀ знатий | Словник української мови З знатися |
знатний ▶ |
|
Зна́тися, зна́юся, єшся, гл. 1) Знаться, водить знакомство, *быть в близких отношениях. Бодай ніхто не діждав з багатими знаться. Ном. № 1416. Розійшлися, мов не знались. Шевч. 483. Прощайте! Дай, боже, знаться! Г. Барв. 43. 2) — на чому́. Смыслить в чем, знать толк в чем, иметь в чем-либо познания. Теля не знається на пирогах. Ном. № 6510. Знався на пасіці добре. Сим. 202.