Словник української мови (1927)/знахарка
| ◀ знаха | Словник української мови З знахарка |
знахарство ▶ |
|
Зна́харка, ки, ж. = Знатни́ця. Од пристріту знахарка бере шклянку чи кухлик води, кида туди жарину, витира хворого сіллю, шпує тією водою і дає й хлиснути її. Ном. № 13927.