Словник української мови (1927)/значковий
Зовнішній вигляд
◀ значкий | Словник української мови З значковий |
значний ▶ |
|
Значко́вий, а, е. — това́риш. В старом малорусском войске прапорщик. Котл. Ен. (1874). 204. Після полкової канцелярії служив він значковим товаришем. О. 1861. X. 28.