Словник української мови (1927)/знемощіти
| ◀ знемочи | Словник української мови З знемощіти |
зненавидіти ▶ |
|
Знемощі́ти, щі́ю, єш, гл. Изнемочь, обессилеть. Стане навколішки і молиться собі, аж поки знемощіє. Гринч. II. 153.
| ◀ знемочи | Словник української мови Борис Грінченко З знемощіти |
зненавидіти ▶ |
|
Словник української мови — З
знемощіти
Борис Грінченко
1927
Знемощі́ти, щі́ю, єш, гл. Изнемочь, обессилеть. Стане навколішки і молиться собі, аж поки знемощіє. Гринч. II. 153.