Словник української мови (1927)/зненавидіти
| ◀ знемощіти | Словник української мови З зненавидіти |
зненависний ▶ |
|
Знена́видіти, джу, диш, гл. Возненавидеть. Рудч. Ск. I. 138. Мати сина та оженила, молоду невістку та зненавиділа. Мл. л. сб. 236.
| ◀ знемощіти | Словник української мови Борис Грінченко З зненавидіти |
зненависний ▶ |
|
Словник української мови — З
зненавидіти
Борис Грінченко
1927
Знена́видіти, джу, диш, гл. Возненавидеть. Рудч. Ск. I. 138. Мати сина та оженила, молоду невістку та зненавиділа. Мл. л. сб. 236.