Словник української мови (1927)/зненавистити
| ◀ зненависний | Словник української мови З зненавистити |
зненадійки ▶ |
|
Знена́вистити, щу, стиш, гл. = Знена́видіти. Зненавистили люде старшину та й не схотіли його вдруге вибірати. Волч. у. (Лободовск.).
| ◀ зненависний | Словник української мови Борис Грінченко З зненавистити |
зненадійки ▶ |
|
Словник української мови — З
зненавистити
Борис Грінченко
1927
Знена́вистити, щу, стиш, гл. = Знена́видіти. Зненавистили люде старшину та й не схотіли його вдруге вибірати. Волч. у. (Лободовск.).