Словник української мови (1927)/знищити
| ◀ знищення | Словник української мови З знищити |
знищіти ▶ |
|
Зни́щувати, щую, єш, сов. в. зни́щити, щу, щиш, гл. Уничтожать, уничтожить, истреблять, истребить. Знищу, — каже, — його з землі, знищу усе, од чоловіка до скотини. Опат. 15.