Словник української мови (1927)/зобгати

by Борис Грінченко

◀ зобачити

Словник української мови Борис Грінченко З зобгати

зобгатися ▶

Київ: Горно, 1927

Зобга́ти, га́ю, єш, гл. = Зібга́ти. Чоловік ніс під плечем зобганий кожух. Екатериносл. у. (Залюбовск.). Дочитавши, Єремія зобгав у жмені лист. Стор. МПр. 88. Не бгай же гнізда у діброві, а зобгай же гніздечко в степу край дороги. Чуб. V. 1087.