Словник української мови (1927)/зозуля
| ◀ зозулька | Словник української мови З зозуля |
зозулястий ▶ |
|
Зозу́ля, лі, ж. 1) Кукушка. Котл. Ен. VI. 40. Зозуля сива, сивесенька. Кує зозуля на високій березі. МВ. II. 78. Знать, добре спить, що не чує, як кує зозуля. Шевч. 31. Ой став козак царь-зілля копати, стала над ним зозуля кувати. Мет. 104. Щоб ти зозу́лі не чув! Пожелание смерти. Ном. № 826. 2) — нічна́. Пт. Козодой, Caprimulgur europaeus. Вх. Пч. II. 9. 3) Название вола очень темно-серой масти. КС. 1898. VII. 42. Ум. Зозу́лька, зозу́ленька, зозу́лечка. Сива зозуленько, не куй жалібненько! Мет. 251. Употребляется как ласкательное слово для женщины, преимущественно матери. Матусенько ріднесенька, зозуленько милесенька. Кв. Драм. 218.