Словник української мови (1927)/зорвати

by Борис Грінченко

◀ зорати

Словник української мови Борис Грінченко З зорвати

зорватися ▶

Київ: Горно, 1927

Зорва́ти(ся), рву́(ся), рвеш(ся), гл. = Зірва́ти, ся. Що маковку зорву — друга буде, а матінка умре, — я й загину. Чуб. V. 439. Як з гіллі зорвався. Ном. № 3150.