Словник української мови (1927)/зорватися

by Борис Грінченко

◀ зорвати

Словник української мови Борис Грінченко З зорватися

зорганизовано ▶

Київ: Горно, 1927

Зорва́ти(ся), рву́(ся), рвеш(ся), гл. = Зірва́ти, ся. Що маковку зорву — друга буде, а матінка умре, — я й загину. Чуб. V. 439. Як з гіллі зорвався. Ном. № 3150.