Словник української мови (1927)/зорній
| ◀ зорниця | Словник української мови З зорній |
зорнути ▶ |
|
Зо́рній, я, є.Заревой. Як літнім ранком зчервоніють хмари над сонечком, що весело встає,… поети, мов боги, ні нащо не вважають і пісню зорнюю про дольній світ співають. К. Дз. 214.