Словник української мови (1927)/зорювати
| ◀ зоружити | Словник української мови З зорювати |
зоря ▶ |
|
*Зо́рювати, рюю, єш, сов. в. зора́ти, рю́, реш, гл. Вспахивать, вспахать. Зорав приймак-приймаченько зо три десятини. Чуб. III. 127. *Зорю свою Буковину. Федьк.
Зорюва́ти, рю́ю, єш, гл. 1) Спать на открытом воздухе. Роспитують, хто з чим і відкіля і куди йде, і де зорювали, і де вода краща. Кв. II. 41. Літом у нас товар у полі зорює. Борз. у. Отара отирлувалась і зорює, і чабани поснули. О. 1862. V. Кух. 34. *2) Проводить время на рассвете. Харьк. г. Сл. Яворн.