Словник української мови (1927)/зоряво

by Борис Грінченко

◀ зорявий

Словник української мови Борис Грінченко З зоряво

зоряний ▶

Київ: Горно, 1927

I. Зо́ряво, нар. = Зо́ряно. На небі зоряво, і золотим серпом підбився молодик угору по-над хмарки. К. Дз. 141.

*II. Зо́ряво и зо́ріво, ва, с. Зарево. Десь горить, — он бачите, зоряво. Крим.