Словник української мови (1927)/зруйнувати

by Борис Грінченко

◀ зруйнування

Словник української мови Борис Грінченко З зруйнувати

зруйнуватися ▶

Київ: Горно, 1927

Зруйнува́ти, ну́ю, єш, гл. 1) Разрушить, разорить. Зруйнували Запорожжя. Лукаш. 66. Не зостанеться тут камінь на каміні, щоб не зруйновано. Єв. Мр. XIII. 2. Зруйновано життя моє на світі. К. Іов. 37. 2) Разорить (о потере имущества).